Гістологічні дослідження

Що таке гістологічне дослідження?

Гістологічне дослідження - це морфологіче дослідження тканин чи органів, включає біопсію та дослідження операційного матеріалу. Біопсія – це морфологічне дослідження фрагментів тканини взятих від хворого з діагностичною метою. Дослідження операційного матеріалу – це дослідження тканини органу чи частини органу, видаленого під час хірургічної операції з лікувальною метою.

Гістологічне дослідження - інвазивний метод, тому застосовується у випадку коли захворювання вже розвинулось, чи є високий ризик його розвитку, проводиться лікарем морфологом. Методика дослідження складна й ключає багато технологічних етапів від яких залежить достовірність й повноцінність гістологічного заключення. Для отримання максимально точного результату потрібні висококваліфіковані спеціалісти й обладнана якісним обладнанням лабораторія, в звязку з чим гістологічні дослідження достатньо дорогі. Гістологічне (патоморфологічне) дослідження є «золотим стандартом» в діагностиці будьякої хвороби що обумовлено наступними обєктивними причинами:

  • уражену тканину можна оглянути безпосередньо, а не через товщу інших тканин, як при ультразвуковому чи рентгенівському дослідженні й зробити це не тільки «на око», а на великому збільшенні під мікроскопом, на клітинному рівні;
  • є чіткі критерії, морфологічних змін що розиваються при різних захворюваннях, давно й детально описані в спеціальній літературі, що значно «полегшує життя» патоморфологу.
Однак, існує велика кількість передумов для помилок в морфологфчному діагнозі:
  • матаріал було забрано з більш «здорової» ділянки органу, залишаючи поза увагою сам патологічний процес;
  • неадекватний забір матеріалу, наприклад, забирається не вся товща епітелію, чи епітелій без підлеглої тканини (при патології шийки матки), що не дозволяє оцінити вираженість процесу та глибину ураження;
  • неадекватна обробка отриманого матеріалу (на лабораторному етапі);
  • дослідження недостатньої кількості зрізів;
  • неуважне дослідження чи недостатня кваліфікація лікаря морфолога, який повинен постійно самовдосконалюватись та головне , - йому повинно бути цікаво, бо робота морфолога дослідницька й багато в чому творча. Якщо цього нема, ймовірність побачити й правильно описати побачене дуже низька – «Чого розум не знає, - око не побачить»;
  • відсутність взаємодії між лікуючим лікарем та лікарем-морфологом.

Якими бувають біопсії?

Біопсії можуть бути зовнішні та внутрішні. Зовнішні біопсії – це біопсії, при яких забір матеріалу проводиться безпосередньо «під контролем ока» . Наприклад, біопсії шкіри, видимих слизових. Внутрішні біопсії – це біопсії, при яких фрагменти тканини отримують з застосуванням спеціальних методів, як то,- пункційні біопсії за допомогою спеціальної голки, аспіраційні тонкоголкові біопсії. Біопсії отримані шляхом висічення шматочка через розсічені поверхневі тканини називають інцизійними, «відкритими біопсіями». Для морфологічної діагностики використовують й прицільні біопсії, коли забір тканини проводиться під візуальним контролем спеціальної оптики, чи під контролем УЗД. Забір матеріалу повинен проводитись на межі з здоровою, незміненою тканиною. Не можна брати біопсії з ділянок некрозу та крововиливів. Після забору матеріал повинен відразу маркуватись й надсилатись в лабораторію ( коли негайна доставка неможлива, матеріал необхідно відразу зафіксувати, застосовуючи 10%, бажано забуферений нейтральний розчин формаліну, об’єм фіксуючого розчину в 15-20 разів має перевищувати об’єм матеріалу) супроводжуючись скеруванням на дослідження в якому обов’язково має бути відображена клінічна інформація. Ні в якому разі не можна «ділити» матеріал, надсилаючи різні шматочки в різні лабораторії, матеріал повинен досліджуватись в повному обсязі. В залежності від термінів біопсії можуть бути терміновими («експрес» чи «ціто»), відповіді на які даються на протязі 20-30 хвилин й планові, відповідь на які даються через 5-10 днів. Термінові дослідження проводяться під час оперативного втручання з метою визначення об’єму втручання, застосовуючи кріомікротомію або цитологічний метод.

Результати біопсії

Гістологічний висновок, сформульований на основі зареєстрованих морфологом змін в досліджуваній тканині, розглядається лікарями й їх пацієнтами, як кінцевий етап діагностики – фінальний акорд в кінці складного діагностичного процесу. Заключення морфолога дозволяє зітхнути з полегшенням, або змиритись з важкістю «присуду який оскарженю не підлягає». (посилання на книгу А.Хейлі http://www.e-reading.biz/book.php?book=61785). В гістологічному висновку діагноз може бути заключним, орієнтувальним , а в ряді випадків - тільки описовим. Орієнтувальна відьповідь дозволяє окреслити коло захворювань для проведення диференційної діагностики патологічного процесу. Заключний діагноз патоморфолога є основою для формування клінічного діагнозу. «Описова відповідь» може бути коли недостатньо матеріалу, чи клінічних даних, й дозволяє висловити припущення про характер патологічного процесу.