Онкологічні хворі з підвищеним ризиком суїциду

Недавній звіт, опублікований у JAMA Network Open, досліджував ризик самогубства, пов’язаний із раком у Сполучених Штатах. У звіті встановлено, що частота самогубств значно зросла серед хворих на рак порівняно з населенням у цілому.

Понад 16 000 000 учасників (48,5% жінок і 51,5% чоловіків) представляли 43 штати. Населення включало американських індіанців/корінних жителів Аляски/азіатських/тихоокеанських островів (3,5%), латиноамериканців (7,5%), неіспаномовних чорношкірих (1,6%) та неіспаномовних білих (78,4%) учасників. Пацієнти страждали різними видами раку, і найбільш поширеними локалізаціями раку були простата (15,3%), жіноча молочна залоза (14,9%), легені (13,2%) і колоректальний (9,6%). Близько 11% учасників дослідження мали кілька діагнозів раку протягом усього часу спостереження.

Під час дослідження 47,5% пацієнтів померли, близько 20 000 (0,3%) з них сталися внаслідок самогубства. Самогубства у чоловіків відбувалися частіше, ніж у жінок (784,5% проти 15,5%). Аналіз показав, що ризик самогубства зменшувався з довшим часом після встановлення діагнозу. Приблизно 20% випадків самогубства сталися протягом шести місяців після встановлення діагнозу, а 43,5% – протягом двох років після встановлення діагнозу.

Дослідження показало вищий ризик самогубства серед хворих на рак серед іспаномовних та американських індіанців/корінних мешканців Аляски/азіатських/тихоокеанських островів порівняно з аналогами з того самого расового/етнічного походження в загальній популяції. Подібним чином серед чоловіків хворі на рак мали вищий ризик самогубства, ніж загальне населення. Хворі на рак, застраховані в Medicare або Medicare, у справах ветеранів, Індійській службі охорони здоров’я та Службі громадського здоров’я, або незастраховані також мали вищий ризик самогубства, ніж їхні колеги.

Учасники, які проживали в деяких штатах, включаючи Аляску, Північну Дакоту, Небраску та Нью-Мексико, мали найвищий рівень смертності від самогубств, а Вайомінг мав найнижчий рівень смертності від самогубств.

Дослідження виявило певний зв’язок між ризиком самогубства та певними видами раку. Вищі ризики суїциду спостерігалися при раку з поганим прогнозом і вираженими симптомами, включаючи рак горла, стравоходу, шлунка, мозку, підшлункової залози та легенів. З огляду на випадки смерті, що сталися більше ніж через два роки після встановлення діагнозу, найвищий ризик суїциду мав рак із довгостроковим негативним впливом на якість життя, включаючи рак горла, крові, молочної залози, матки та сечового міхура.

Загальні тенденції смертності від самогубств серед хворих на рак зменшилися з 2000 по 2010 рік, але ризик самогубства серед хворих на рак залишається високим. Онкологи та медичні працівники повинні враховувати цей додатковий фактор у планах лікування пацієнтів. Стандартизація процедур для включення до плану лікування спеціалістів із психічного здоров’я, особливо для тих, хто має найвищий ризик суїциду, може мати суттєвий вплив на виживання та покращити якість життя тих, хто пережив рак.

Джерела: JAMA Network Open