Якими бувають біопсії?

Біопсії можуть бути зовнішні та внутрішні.
Зовнішні біопсії – це біопсії, при яких забір матеріалу проводиться безпосередньо «під контролем ока». Наприклад, біопсії шкіри, видимих слизових.
Внутрішні біопсії – це біопсії, при яких фрагменти тканини отримують з застосуванням спеціальних методів: пункційні біопсії за допомогою спеціальної голки, аспіраційні тонкоголкові біопсії.
Біопсії отримані шляхом висічення шматочка через розсічені поверхневі тканини називають інцизійними, «відкритими біопсіями».
Для морфологічної діагностики використовують й прицільні біопсії, коли забір тканини проводиться під візуальним контролем спеціальної оптики, чи під контролем УЗД.
Забір матеріалу повинен проводитись на межі з здоровою, незміненою тканиною. Не можна брати біопсії з ділянок некрозу та крововиливів. Після забору матеріал повинен відразу маркуватись й надсилатись в лабораторію,  супроводжуючись скеруванням на дослідження, в якому обов’язково має бути відображена клінічна інформація! (У разі, якщо негайна доставка неможлива, матеріал необхідно відразу зафіксувати, застосовуючи 10%, бажано забуферений нейтральний розчин формаліну. Об’єм фіксуючого розчину в 15-20 разів має перевищувати об’єм взятого на аналіз матеріалу.)
Ні в якому разі не можна «ділити» матеріал, надсилаючи різні шматочки в різні лабораторії, матеріал повинен досліджуватись в повному обсязі.
В залежності від термінів біопсії можуть бути:

• термінові («експрес» чи «ціто») – відповіді на які даються на протязі 20-30 хвилин;
• планові – відповідь на які даються через 5-10 днів.

Термінові дослідження проводяться під час оперативного втручання з метою визначення об’єму втручання, застосовуючи кріомікротомію або цитологічний метод.